| |
Тарас Григорович Шевченко у Кам'янці
 XIX столітті через Поділля пролягав поштовий шлях
(колишній чумацький) Чернігів - Київ -Житомир - Кам'янець-Подільський. Ось цим
шляхом і виїхав наприкінці вересня 1846 року з Києва на Поділля і Волинь Тарас
ШЕВЧЕНКО. Він одержав від Археографічної комісії, де працював з 1845 року,
завдання: зібрати народні перекази, пісні, відомості про могили, урочища,
оглянути й описати старовинні споруди в цих місцевостях.
На початку жовтня поет прибув до Кам'янця-Подільського. Декілька тижнів
провів тут, але й цього було досить, аби Кам'янець увійшов в історію як "місто,
яке відвідав Кобзар".
Одним із перших, хто зацікавився документами, що висвітлювали цю подорож, був
Орест ЛЕВИЦЬКИЙ, український історик, археолог, фольклорист і письменник. 1894
року в журналі "Киевская старина" був надрукований його нарис "Археографическая
экскурсия Т.Г. ШЕВЧЕНКО в 1845-1846 гг.", в якому представлено майже всі основні
документи: доручення Археографічної комісії (відкритий лист), листи єпископа
Арсенія тощо. А ще запис кількох народних пісень з приміткою: "Кам'янець. 1846,
літо, 3 октября. Од Петра Чуйкевича".
Петро Омелянович ЧУЙКЕВИЧ (1818 -1875) - учитель, збирач народних пісень.
1843 року він закінчив Київський університет. Друг КУЛІША, КОСТОМАРОВА,
БОДЯНСЬКОГО.
1846 року, коли Шевченко перебував у Кам'янці-Подільському, де в чоловічій
гімназії вчителював Чуйкевич, останній записав в альбом поета пісні: "Зійшла
зоря з вечора...", "Пливе щука з Кременчука", "Ой, Кармалюче, по світу ходиш".
Шевченко використав пісні у повістях "Близнецы", "Прогулка с удовольствием и не
без морали", в поемі "Марина".
Згідно з міською легендою, прибувши до Кам'янця, Шевченко відвідав художника
Івана ВАСЬКОВА, з яким навчався в Петербурзькій академії художеств, В
Кам'янець-Подільській чоловічій гімназії Іван Васьков викладав краснопис і
малювання. Мешкав на Підзамчі.
Микола БУРАЧЕК, видатний український художник-пейзажист, писав, що на нього
звернув увагу вчитель малювання, колишній товариш Т.Шевченка по Академії: "Мій
перший вчитель поклав певні і тверді підвалини рисунка і пошану до нього. За
пошану до рисунка, що на світанку моєї художньої діяльності заложив мені старий
учитель, я йому вдячний". Спогади М.Бурачека підтверджують факт знайомства його
з Шевченком. В березні 1849 року в Кам'янці-Подільському оселився Віктор
Іпатійович АСКОЧЕНСЬКИЙ. Він закінчив Київську духовну академію, деякий час був
її професором. Учасник багатьох релігійних диспутів, де уславився як полум'яний
оратор. Писав вірші.
В травні 1846 року Аскоченський познайомився з Тарасом Шевченком, який був
тоді в зеніті слави. Шевченко читав Аскоченському свою поему "Іван Гус", інші
позацензурні твори. Аскоченський не розумів поета. В спогадах, надрукованих у
журналі "Домашняя беседа", він згадував:
"Тарас став читати вірші, які завдали йому стільки горя і бід.
- Ох, Тарасе, - говорив я. - Та ну-бо, покинь! Їй Богу, не доведуть тебе до
добра такі погані вірші.
- А що мені зроблять?
- Віддадуть у москалі!
- Нехай! - відповідав він, - слухайте ж ще кращий!..."
Далі їх шляхи розійшлися. Тараса Григоровича за участь у
Кирило-Мефодіївському товаристві було засуджено до заслання. Віктор Аскоченський,
залишивши професорську кафедру, переїхав до Житомира, далі до
Кам'янця-Подільського, Він писав про місто у щоденнику: " И вот я в Каменце... Я
видел город и удивился смелой и гордо-неправильной его архитектуре..."
Валентина ВІНЮКОВА, науковий співробітник історичного музею-заповідника. Кам'янець-Подільський вісник, 5 березня 1999 р.
|
|
