Історія Кам'янця
 
Особистості Кам'янця
 
Легенди Кам'янця
 
Про Покровську церкву
 

Про заснування Кам’янця
Про золотого коня
Про Османа ІІ
Про золоту карету
Про закляті скарби
Про Юрія Хмельницького
Як Яцек ікону врятував
Про квітку Авринію
Про міську кирницю
Про тринітарські липи
Про закляті скарби
Про дівочі водоспади
Про Покровську церкву
Про Хрестовоздвиж. церкву
Про ікону, що не горить
 


 
 
 

Цікаве про місто:

В період спорудження Замкового мосту його верхня частина складалась з дерев'яних аркових ферм. Міст такої конструкції зображено на одному з скульптурних барельєфів колони Траяна, встановленій на Форумі Тра-яна в Римі. Барельєфи колони розповідають про перебіг траянових воєн, в результаті яких було завойовано Дакію. Як припускають дослідники, зображення мосту на рельєфі помилково приписано величезному мосту через Дунай, збудованому 105 р. н. с. Аполлодором Дамаським. Натомість невеличка мостова конструкція, показана на рельєфі, за розмірами і конструкцією надзвичайно подібна до Замковому мосту, який, як показали дослідження, первісно був безарковим. Перший період формування мосту за дако-римських часів відображує його гіпотетична реконструкція. В цей час по обидва боки мосту стояли пари прибрамних веж, залишки яких виявлено архітекторами. В період реконструкції, виконаної, ймовірно, вірменськими будівничими наприкінці 13 ст., замість дерев'яних аркових конструкцій було побудовано стрілчасті арки. Згодом польські фортифікатори перетворили міст на оборонно-гідротехнічну споруду, включивши його до системи споруд, що наповнювали каньйон Смотрича водою.

більше цікавих фактів

 
 
 
 
Історія Кам'янця легенди Про замкову Покровську церкву
 
 
 

Легенда про замкову Покровську церкву

На основі історичних переказів за минулі сторіччя повстають перед нами легенди про Кам'янець та його споруди. У записах київського Митрополита Петра Могили розповідається про замкову церкву нашого міста.

Церква Покрови Божої Матери була побудована ще за часів литовських князів Коріатовичів, які звільнили наш край від влади татарських ханів, отримавши перемогу на річці Синюшці у 1362 році. На Поділлі князі прийняли християнство. Є припущення, що Олександр та Юрій Коріатовичі були поховані у цій замковій церкві.

Була ця церква дерев'яна і нагадувала побудовану значно пізніше Хрестовоздвиженську церкву на Карвасарах.

Саме під покровом Божої Матері, вірили воїни на цій стародавній давньоруській землі, вони завжди у безпеці від ворогів. Пройшли десятиліття, з 30-х років 15 століття Поділля опинилось під владою Польщі. Не довіряли польські старости міста русинам (православним), і у гарнізоні фортеці, крім католиків, все більше і більше було лютеран (протестантів) — німців, шведів, голландців. Крім костьолу Св. Станіслава у фортеці будується лютеранська кірха. Під впливом лютеранства староста Брезький не тільки забороняв священикам проводити в православній церкві службу, але для поругания православної віри звелів у церкві помістити коней. Коли на другий день він наказав вивести коней на пасовисько, то виявилось, що коні осліпли. Побачивши це, староста сильно розлютився і, накликаючи на себе гнів Божий, задумав зруйнувати церкву. Але Бог, не терплячи образи храму, присвяченого Божій Матері, і самому старості затемнив зір сліпотою.

Тоді, опам'ятавшись і відчувши на собі кару Божу, віддав староста наказ очистити церкву. Покликавши православних ієреїв, попросив він їх і надалі служити в церкві, славити Бога. І коли сталася служба, староста зараз же прозрів.

І встановлений був у місті такий порядок: у кожну неділю, у кожне свято один із православних священиків міста (з інших церков) по черзі мав служити у замковій церкві, а коли не приходив на Божу службу, то мав заплатити по дві яловиці з міської череди, які староста мав право забрати заради попової вини.

І йшла довга спасаюча і захисна служба у церкві Покрови Божої Матері, аж поки інший староста не задумав церкву цю зруйнувати (ніби хотіли замість неї нову кам'яну закласти).

У травні 1672 року замкову церкву зруйнували — а вже у серпні того ж року турецькі завойовники захопили фортецю християнську. Так на 27 років бусурмани стали у Кам'янці господарями.

нагору