Історія Кам'янця
 
Особистості Кам'янця
 
Легенди Кам'янця
 
Про золоту карету
 

Про заснування Кам’янця
Про золотого коня
Про Османа ІІ
Про золоту карету
Про закляті скарби
Про Юрія Хмельницького
Як Яцек ікону врятував
Про квітку Авринію
Про міську кирницю
Про тринітарські липи
Про закляті скарби
Про дівочі водоспади
Про Покровську церкву
Про Хрестовоздвиж. церкву
Про ікону, що не горить
 


 
 
 

Цікаве про місто:

Міський будинок культури це колишній пушкінський Народний Дім. Збудований на кошти громадськості у 1899 році з нагоди 100-річчя з дня народження О. С. Пушкіна. Його будівництво велось підрядним способом з місцевих будівельних матеріалів. Споруда розташована своєрідно - під кутом до вулиці, через що вона сприймається не фронтально, а об'ємно, а перед нею утворюється невеличка площа. Головний вхід спочатку розміщувався з північно-східного боку. В 1910-1911 роках з південно-східного боку було добудовано великий зал з дзеркальною стелею, відкрито новий вхід зі східної сторони. У 1953 році перед ним було добудовано шестиколоннний коринфський портик. Після 1917 назва «Пушкінського народного Дому" стала забуватись, лише в 1921 році будинок одержав назву театру ім. Т. Шевченка, на честь пам'ятного 1846 року, коли молодий Тарас у складі Археографічної Комісії відвідав наше місто. Саме тоді, в 1921 році, вулиця Бульварна була перейменована на вул. Шевченка.

більше цікавих фактів

 
 
 
 
Історія Кам'янця легенди Про золоту карету
 
 
 

 

Про золоту карету під турецьким мостом

Ця легенда звучить вже як кам'янецький анекдот. Ще живуть ті мрійники, які твердо вірили в правдивість цієї легенди. Шукали вони карету 12 років тому під турецьким мостом, у вирі, коло сучасної електростанції - золоту карету, повну награбованих турками кам'янецьких коштовностей.

Показали ці поважні люди старовинну карту, отримали дозвіл на пошуки скарбу. Русло річки змінили, щоб Смотрич не заважав шукати скарб. Біля двох місяців екскаватори загрібали своїм ковшем грязюку все глибше і глибше. Одного дня екскаватор не витримав і хотів втекти від цієї марної скарбопошукової роботи: почав занурюватись і ледь не зник з поля зору членів експедиції. Ледве витягли екскаватор з річки. Всі кам'янчани жаліли невдах, що не змогли знайти скарб: вони ж гроші даремно потратили. Тому не заставили скарбошукачів повернути Смотрич на старе русло.

 Так все і залишилось і тільки 3 роки тому гарний малий міст внизу, побудований за гроші міської громади, з'єднав нове і старе русло річки. Та під мостом залишилась велика калабаня, де був катлаван і де шукали золоту турецьку карету. Розповідь про те, як шукали скарб, вже більш цікавить туристів, ніж легенда про золоту турецьку карету. Гості міста сміються, кажуть: «Та, що вони, де у турків були карети, а золоті карети взагалі тільки в казках.» А що ж кажуть кам'янчани, які зараз дуже цікавляться історією міста (і мають змогу вивчати історію Кам'янця: всюди про Кам'янець пишуть, інтернет про Кам'янець інформує, безліч яскравих путівників про місто так і просять, щоб їх купили, читали, вивчали)? Кам'янчани зараз знають, що турки майже 3 місяця з міста відступали по Карлавицькій угоді 1699р., ніхто за турками не гнався, їм навіть вози польська адміністрація давала, щоб турки скоріше з Кам'янця пішли з усім своїм скарбом. То як же легенда? Так знайте, що легенда сильніше від усіх історій, бо в основі її мрія, а мрія завжди манить, мрія завжди прекрасна. І хай легенда про золоту турецьку карету буде і в цій збірці кам'янецьких легенд. Ось ця легенда.

Бродить вже майже 325 років і переходить із вуст в уста в Кам'янці розповідь про золоту карету. Живе легенда ще з тих часів, як турки покинули наш край. Панували турки в Кам'янці 27 років. Думали залишитися назавжди: фортецю відбудували майже заново, суцільною стіною став виглядати перебудований турками замковий міст, будували бастіони, розбираючи житлові кам'яні будинки у місті, закривали костьоли і, перетворюючи їх у мечеті, награбували багато добра. Але об'єднані війська держав коаліції «Священна ліга» завдали важкі удари в різних містах по турецькому війську, особливо яскравою була перемога під Азовом, в якій відзначився, як завжди, геніальний військовий стратег, наш земляк, подолянин Іван Сірко, який жодної битви не програв і тут отримав перемогу над турками, керуючи армією російсько-українських військ.

Прийшлося туркам залишити Кам'янець тому, що по Карловицькій угоді Поділля відходило знову до Речі Посполитої, яка була членом антитурецької коаліції.

Покидаючи Кам'янець,, турки все своє добро — золото, срібло - загрузили у ринвани, вози, карети. Зібралось більше 100 возів. їдуть через замковий міст, а в одній кареті раптом відвалилось колесо, а річка була глибокою, і саме під мостом був вир. Впала та карета у вируючий Смотрич. Турки не змогли її витягти, так і зосталась та карета з діамантами, золотими прикрасами у річці, яка її глибоко затягнула і сховала награбоване турками.

Міцно закрутив Смотрич карету у кручу. Кажуть, що один картограф, що був свідком цього випадку, занотував на карті це місце, де впала карета. Серед турків був чарівник, який зачарував скарб, щоб тільки туркам скарб у руки дався би, коли вони повернуться. Але старі люди кажуть, що є дні, коли закляття не діє і в такі дні можна карету із золотом знайти під мостом.

Ходять по Кам'янцю і досі чутки, що турки обіцяли винагороду, якщо хтось знайде золоту ту карету: тоді вони повністю відбудують Старе місто, а людина, о знайде, буде забезпечена на 10 поколінь уперед. Але все це солодкі легенди, тому що турецький уряд ці чутки не підтверджує, а ось мечеті відбудувати мусульмани готові хоч завтра. Та позолочена скульптура Божої Матері переможно сяє на вершині мусульманського мінарету і тримає руки у жесті благословляючому і захищаючому. А це значить, що минулі завойовники можуть приїжджати лише як туристи.

нагору